Група 17 Урок виробничого навчання 29.04.2022 Тема "Участь у ремонті вантажних та легкових автомобілів (крім спеціальних), мікроавтобусів, автобусів, причепів, напівпричепів і мотоциклів"

     На сьогоднішньому уроці я хотів би ознайомити вас з методикою проведення розбирально-складальних робіт та технічного обслуговування системи електрообладнання автомобіля, а саме: проведення технічного обслуговування автомобільного стартера, розбирання автомобільного стартера та дефектування його деталей (статорних обмоток або постійних магнітів, обмотки втягуючого реле, втулок стартера, планетарного редуктора, обгонної муфти, стартерних щіток), ремонт та збирання стартера автомобіля.

    Необхідно відзначити, що сучасний автомобіль має в своєму складі велику кількість електричного обладнання та електричних систем, різноманітного призначення. Це: електронна система управління двигуном і трансмісією, система пуску і передпускового підігріву, система електропостачання, електронні системи гальмування, система зовнішнього і внутрішнього освітлення, панель приладів, сигнальне освітлення, система вентиляції та комфорту, система пасивної та активної безпеки, та багато інших. Тому системи електрообладнання відіграють дуже важливу роль у функціонуванні автомобіля загалом і повинні відповідати високим показникам якості та забезпечувати всі потреби комфорту та безпеки при експлуатації автомобіля. 

   Велику роль відіграє система пуску двигуна, так як з розвитком сучасних автомобільних двигунів вимоги до пускових характеристик зростають, а автомобільний стартер є найбільшим споживачем електричної енергії в автомобілі.

  Система пуску двигуна, як випливає з назви, призначена для запуску двигуна автомобіля. Система забезпечує обертання двигуна зі швидкістю, при якій відбувається його запуск.

На сучасних автомобілях найбільшого поширення набула стартерна система пуску. Система пуску двигуна входить до складу систем електроустаткування автомобіля. Живлення системи здійснюється постійним струмом від акумуляторної батареї.

   Система пуску включає в себе:

- стартер з тяговим реле і механізмом приводу;

- замок запалювання;

- комплект сполучних проводів.

  Стартер створює необхідний крутний момент для обертання колінчастого вала двигуна. Він являє собою електродвигун постійного струму. Конструктивно стартер складається з статора (корпуса), ротора (якоря), щіток зі щіткотримачем, тягового реле і механізму приводу.

  Замок запалювання при включенні забезпечує подачу постійного струму від акумуляторної батареї до тягового реле стартера.

  Система пуску, що встановлюється на бензинові і дизельні двигуни, має аналогічну конструкцію. Для полегшення запуску дизельних двигунів в холодну пору система пуску може обладнуватися свічками розжарювання, які підігрівають повітря у впускному колекторі. З цією ж метою на автомобілях застосовуються системи передпускового підігріву.

  Робота системи пуску здійснюється наступним чином. При повороті ключа в замку запалювання струм від акумуляторної батареї надходить на контакти тягового реле. При протіканні струму по обмотках тягового реле відбувається втягування якоря. Якір тягового реле переміщує важіль механізму приводу і забезпечує зачеплення провідної шестерні з зубчастим вінцем маховика.

   При русі якір також замикає контакти реле, при якому відбувається живлення струмом обмоток статора і якоря. Стартер починає обертатися і розкручує колінчастий вал двигуна.

  Як тільки відбувається запуск двигуна, обороти колінчастого валу різко зростають. Для запобігання поломки стартера спрацьовує обгонна муфта, яка від'єднує стартер від двигуна. При цьому стартер може продовжувати обертатися.

  При повороті ключа в замку запалювання в зворотне положення стартер зупиняється. Поворотна пружина тягового реле переміщує якір, який в свою чергу повертає механізм приводу в початкове положення.

       Автомобільний стартер

  Стартер створює необхідний крутний момент для обертання колінчастого вала двигуна. Він являє собою електродвигун постійного струму напругою 12В або 24В. Конструктивно стартер складається з статора (корпуса), ротора (якоря), щіток зі щіткотримачем, тягового реле і механізму приводу.

  Корпус стартера виготовлено зі сталі і має форму циліндра. На внутрішню поверхню корпусу кріпляться обмотки збудження (зазвичай чотири) з полюсними сердечниками (полюсами). Кріплення здійснюється гвинтовим з’єднанням. Гвинт закручується в сердечник, який притискає обмотку до стінки. В інших конструкціях замість обмоток в корпусі встановлені постійні магніти спеціальної форми, що створюють початкове магнітне поле для роботи стартера. Корпус має різьбові технологічні отвори для кріплення передньої частини стартера, в якій рухається обгінна муфта.

  Якір стартера являє собою ось з легованої сталі, на яку напресовано осердя якоря і колекторні пластини. Осердя має пази для укладки обмоток якоря. Кінці обмоток надійно прикріплено до колекторних пластин. Колекторні пластини розташовані по колу і жорстко встановлені на діелектричній основі. Якір кріпиться в передній і задній кришці стартера за допомогою латунних втулок. 

   Тягове реле забезпечує живлення обмоток стартера і роботу механізму приводу. Для виконання своїх функцій тягове реле має обмотку, якір і контактну пластину. Зовнішнє підключення до тягового реле здійснюється через контактні болти.

  Механізм приводу призначений для механічної передачі крутного моменту від стартера на колінчастий вал двигуна. Конструктивними елементами механізму є: важіль приводу (вилка) з повідкової муфтою і демпферного пружиною, муфта вільного ходу (обгінна муфта), ведуча шестерня. Передача крутного моменту здійснюється шляхом зачеплення привідної шестерні з зубчастим вінцем маховика колінчастого вала.

                       

Будова автомобільного стартера

  Щіткотримач це елемент стартера, через який подається робоча напруга на мідно-графітові щітки, а потім на колекторні пластини якоря. Виготовлений щіткотримач у вигляді діелектричної основи з металевими вставками, всередині яких знаходяться щітки. Контакти щіток (гнучкий мідний провід) за допомогою точкового зварювання приєднані до полюсних пластин, виводів обмоток збудження.

  Принцип роботи системи пуску і стартера. 

  При включенні замка запалювання і повороті ключа запалювання в положення “пуск” живлення по провіднику подається на тягове реле стартера. Під дією магнітного поля осердя тягового реле переміщується і через механізм приводу приводить до зачеплення привідної шестерні з зубчастим вінцем маховика колінчастого вала. Після цього під дією осердя рухомий контакт тягового реле замикає силові контакти, через які струм від акумуляторної батареї подається на позитивний провід стартера. Якір стартера починає обертатися і приводить в дію маховик двигуна. 

  Якщо двигун автомобіля запустився, а ключ запалювання ще не відпущено, то в якийсь момент обороти двигуна перевищують обороти стартера і спрацьовує обгінний механізм бендикса. Після відпускання ключа запалювання стартер вимикається.

 Для дизельних двигунів, або двигунів великої потужності, використовується планетарний редуктор, вмонтований в корпус стартера. Цей редукторний стартер має такі переваги, як: малі габарити, велика потужність і значний крутний момент.

  Можливих несправностей системи пуску двигуна загалом, і стартера зокрема, може бути досить багато. 

  Про наявність механічних дефектів може свідчити той факт, коли стартер крутить, а колінчастий вал двигуна не провертається. Це може бути поломка бендикса, механізму приводу обгінної муфти, зубчастого вінця маховика, планетарного редуктора стартера, опорних втулок якоря. Дані дефекти можна виявити тільки шляхом його зовнішнього огляду після відключення та демонтажу. Після розбирання стартера його оглядають, несправні деталі дефектують і замінюють новими. 

  Коли стартер не крутить або крутить повільно і недостатньо для запуску двигуна, то можливо в системі пуску існують електричні дефекти. В першу чергу перевіряють справність і “зарядженість” АКБ; надійність і якість силових контактів та “маси” стартера; справність контактної групи замка запалювання автомобіля і всіх з’єднувальних проводів. Деякі електричні дефекти такі, як: коротке замикання або обрив обмотки тягового реле, спрацьовані контактні поверхні колектора та спрацьовані щітки стартера можна виявити лише після розбирання стартера. Несправні деталі дефектують і замінюють новими.

    Роботу автомобільного стартера автомобіля в динаміці можна поспостерігати на прикладі анімаційного  ролика, в якому докладно показано принцип роботи всіх його складових частин.

https://www.youtube.com/watch?v=kFsl5r34lCI

     В якості наглядного прикладу, перегляньте відеоматеріал з розбирально-складальних робіт і технічного обслуговування автомобільного стартера автомобіля Geely CK у виконанні професійного автослюсаря, працівника автосервісу. В своєму відео він докладно і поступово розбираючи дефектує всі деталі стартера, проводить огляд обмоток якоря і щіток стартера, виконує заміну деталей та їх обслуговування. Зверніть увагу на прийоми роботи та інструменти, що використовуються фахівцем.

https://youtu.be/qVUn0i9Gw2I

https://youtu.be/sqbjvCDEzj0

  Також пропоную переглянути відеоматеріал з демонтажу та встановлення автомобільного стартера у виконанні професійного автослюсаря зі США. В своєму відео він докладно показує технологію демонтажу та встановлення автомобільного стартера. Зверніть увагу на прийоми роботи та інструменти, що використовуються фахівцем.

https://youtu.be/hSgBSzMgbOc

Важливо дотримуватись вимог безпеки праці при виконанні даних робіт, не забувайте про це.

  Після перегляду відео коротенько законспектуйте в зошит послідовність дій фахівців автосервісу. 

Група 17 Урок виробничого навчання 26.04.2022 Тема "Участь у ремонті вантажних та легкових автомобілів (крім спеціальних), мікроавтобусів, автобусів, причепів, напівпричепів і мотоциклів"

 На сьогоднішньому уроці я хотів би ознайомити вас з методикою проведення розбирально-складальних робіт та технічного обслуговування системи електропостачання автомобіля, а саме: проведення технічного обслуговування акумуляторної батареї, розбирання автомобільного генератора та дефектування його деталей (статорних обмоток та діодного моста, обмотки збудження ротора, підшипників генератора, електронного реле-регулятора, контактних кілець та щіток), ремонт та збирання генератора автомобіля.

  Необхідно відзначити, що безвідмовна робота всіх електронних систем автомобіля не можлива без належного надійного джерела електропостачання. Тому система електроживлення, яка включає в себе в першу чергу акумуляторну батарею та автомобільний генератор, повинна відповідати високим показникам якості та забезпечувати всі потреби споживачів електричної енергії на різних режимах роботи двигуна.

  Акумуляторна батарея (АКБ) з’явилась на автомобілях раніше, ніж генератор та багато інших автозапчастин. На початку минулого століття акумуляторна батарея ще не мала можливості заряджання на автомобілі, і повинна була забезпечувати необхідною електроенергією всіх споживачів. На той момент їх було не так і багато. Основним споживачем був двигун, а трохи пізніше з’явився стартер. На сьогодні акумуляторна батарея існує тільки разом з багатьма іншими електронними та електричними системами. 

   Весь сенс роботи акумуляторної батареї — це постійне перетворення одних хімічних сполук в інші і навпаки в залежності від режимів роботи АКБ. Процес обов’язково супроводжується виділенням тепла, утворенням різних хімічних сполук і газів, руйнуванням матеріалів та ін. При заряджанні АКБ використовується електроенергія для запуску хімічних процесів, підчас розряджання АКБ – навпаки, хімічні процеси запускають процес вироблення необхідної електроенергії.

                                                         Будова акумуляторної батареї

  Багато хто вважає, що критерієм оцінки акумуляторів є їх ємність. Це не зовсім так. Для акумулятора, який ми використовуємо на автомобілі, важливі дві основні характеристики: «ємність» і «пусковий струм». З ємністю АКБ все зрозуміло. А що ж таке «пусковий струм»? Ця характеристика стосується споживачів, тільки враховуючи те, що головним споживачем електроенергії на автомобілі є електричний стартер. «Головний» він не тільки по пріоритету, але й по рівню споживання електроенергії (споживає він в десятки, і навіть сотні разів більше за інших споживачів). Для нього певний час АКБ повинна видавати свій заряд без втрати ефективності. Інакше запуск двигуна автомобіля буде затруднено. Особливо це важливо під час холодної пори року. Параметри ємності і пускового струму стандартизовані і обов’язково вказуються на маркуванні акумуляторних батарей всіх виробників.

                       

Приклад маркування акумуляторної батареї

  Акумуляторна батарея забезпечує електроенергією всіх споживачів автомобіля при непрацюючому двигуні автомобіля та під час його пуску. За процес постачання споживачів електроенергією під час роботи двигуна автомобіля, на всіх його режимах, відповідає інший важливий елемент системи електроживлення – автомобільний генератор.

  Акумуляторна батарея не може одна довго забезпечувати електричну мережу автомобіля енергією тому, що швидко розрядиться, віддавши її всю. Чим частіше запускається двигун і використовуються потужні споживачі (електричні мотори, нагрівальні елементи, світлові прилади) тим швидше вона розрядиться. Для відновлення заряду батареї та забезпечення електроенергією всіх споживачів автомобіля застосовується автомобільний генератор, який постійно виробляє електроенергію під час роботи двигуна. Він повинен забезпечувати безвідмовну роботу всіх електричних та електронних систем автомобіля генеруючи електроенергію необхідної напруги та потужності.

   Раніше на автомобілях використовували генератори постійного струму. Але вони проіснували не довго тому, що мали ряд суттєвих недоліків:

⦁ мала ефективність роботи;

⦁ недостатня потужність;

⦁ недосконала схема підключення;

⦁ необхідний постійний контроль;

⦁ часте технічне обслуговування;

⦁ малий строк служби.

   В сучасних автомобілях широко використовуються автомобільні генератори змінного струму. Вони мають сучасну і надійну компактну конструкцію. 

   Це трифазний генератор змінного струму з напівпровідниковим випрямлячем та інтегральним регулятором напруги на виході. Він має привід від шківа колінчастого валу двигуна за допомогою клинової або поліклинової ремінної передачі. Обертання шківа генератора, який закріплений на роторі генератора, перетворюється, завдяки електромагнітній індукції, в електричну енергію змінного струму, що генерується статорною обмоткою генератора і перетворюється напівпровідниковим випрямлячем в енергію постійного струму. А інтегральний регулятор генератора регулює електричні параметри цього струму: вихідну напругу і потужність.

Будова автомобільного генератора змінного струму

  Автомобільний генератор змінного струму має наступні складові частини: ротор, статор, щітковий вузол, випрямний блок, регулятор напруги. Всі елементи поміщені в корпус.

  Основне призначення ротора - створення обертового магнітного поля. Для цього на валу ротора знаходиться обмотка збудження, яка розміщена в дві полюсні половини. На валу ротора розташовані два контактних кільця, через які здійснюється живлення обмотки збудження. 

  Залежно від конструкції на валу ротора розміщується одна або дві крильчатки вентилятора, а також закріплюється ведений приводний шків. Підшипниковий вузол ротора представлений двома кульковими підшипниками. 

  Статор служить для створення змінного електричного струму. Конструктивно він має металеве осердя та обмотки. Осердя  набирається з сталевих пластин. У пази вкладається три однакових обмотки, які утворюють трифазне з'єднання. З'єднання обмоток між собою може здійснюватися за двома схемами: схема «зірка» (одні кінці обмоток з'єднані в одній точці, інші є виводами) та схема «трикутник» (послідовне кільцеве з'єднання кінців обмоток, виводи виходять з точок з'єднання).

  Щітковий вузол забезпечує передачу струму збудження на контактні кільця генератора. Вузол включає дві графітні щітки, пружини які їх притискають до кілець та  щіткотримач. На сучасних генераторах щіткотримач об'єднаний з регулятором напруги в єдиний нерозбірний вузол.

  Випрямний блок служить для перетворення трифазної синусоїдальної напруги, що виробляється генератором, в напругу постійного струму бортової мережі автомобіля. Випрямний блок являє собою алюмінієві пластини, що виконують роль тепловідводів, на яких змонтовані діоди. Блок містить шість силових напівпровідникових діодів, по два на кожну фазу, один на «позитивний», інший - на «негативний» вивід генератора.

  Регулятор напруги призначений для підтримки напруги генератора в певних межах. Сучасні генератори оснащуються напівпровідниковими електронними (інтегральними) регуляторами напруги. Стабілізація напруги, яка необхідна при зміні частоти обертання колінчастого вала двигуна і навантаження, здійснюється автоматично за рахунок впливу на струм в обмотці збудження. 

   У вільному стані, коли до акумуляторної батареї не підключено жодного споживача, вона здатна утримувати електричну енергію досить тривалий час. При нормальних умовах експлуатації і за умови справності всіх електричних систем автомобіля всі процеси всередині акумуляторної батареї збалансовані. В холодну пору року часто виникають проблеми з роботою акумуляторної батареї. А навантаження на АКБ в цей момент ще й збільшується. В двигуні і в коробці передач мастило загусає і запустити двигун стартеру стає дедалі важче. Все частіше використовується система опалення салона автомобіля, підігрів дзеркал, сидінь, скла. 

  Втрати струму, недостатня напруга зарядки генератором, його послаблений ремінь, несправність інтегрального регулятора напруги а також завелика потужність споживання енергії – все це призводить до постійного “недозарядження” акумуляторної батареї і, як наслідок, передчасного виходу її з ладу. 

  І коли, після повноцінного її заряджання за допомогою зарядного пристрою, електричні параметри акумуляторної батареї не відновлюються, то вона потребує негайної заміни.

  Автомобільні генератори змінного струму – це досить надійні і витривалі пристрої. Однак в умовах тривалого “перевантаження” його роботи, в несприятливих кліматичних умовах (низька температура і підвищена вологість навколишнього середовища, а також тривалий перегрів), при потраплянні всередину генератора сторонніх предметів, води, агресивних речовин, значному забрудненні агрегат отримує ушкодження.

  Несправності автомобільного генератора поділяються на два види:

⦁ механічні несправності частіше всього виникають внаслідок зношення деталей: шківа, привідного ременя, підшипників, мідно-графітових щіток. Такі несправності легко виявити тому, що виникають сторонні шуми або стуки під час роботи генератора. Зношені деталі замінюють тому, що ремонту вони не підлягають;

⦁ електричні несправності  виникають значно частіше. Може бути коротке замикання або обрив обмоток статора або ротора, зношення контактних кілець або щіток, дефекти інтегрального регулятора напруги, вихід з ладу діодів напівпровідникового випрямляча та ін. Ці дефекти виявляються за допомогою сигнального індикатора на панелі приладів або за допомогою заміру вихідної напруги генератора мультиметром. Несправні деталі замінюють новими, несправні обмотки генератора перемотують.

  Роботу автомобільного генератора автомобіля в динаміці можна поспостерігати на прикладі анімаційного  ролика, в якому докладно показано принцип роботи всіх його складових частин.

https://www.youtube.com/watch?v=QXlOSRjJT8g

     В якості наглядного прикладу, перегляньте відеоматеріал з розбирально-складальних робіт і технічного обслуговування автомобільного генератора автомобіля Geely CK у виконанні професійного автослюсаря, працівника автосервісу. В своєму відео він докладно і поступово розбираючи дефектує всі деталі генератора, проводить огляд інтегрального реле-регулятра і щіток генератора, виконує заміну деталей та їх обслуговування. Зверніть увагу на прийоми роботи та інструменти, що використовуються фахівцем.

https://www.youtube.com/watch?v=8fRJGMut-94

  Також пропоную переглянути відеоматеріал з демонтажу та розбирально-складальних робіт автомобільного генератора у виконанні професійного автослюсаря зі США. В своєму відео він докладно показує технологію діагностики стану акумулятора та генератора, демонтажу, розбирання генератора автомобіля загалом та його складових частин, заміну деталей та збирання генератора. Зверніть увагу на прийоми роботи та інструменти, що використовуються фахівцем.

https://www.youtube.com/watch?v=r1t47Ls2Bjc&list=RDCMUCDt9sBJp3Mne9_8xmb_XoWQ&start_radio=1&rv=r1t47Ls2Bjc&t=538

Важливо дотримуватись вимог безпеки праці при виконанні даних робіт, не забувайте про це.

  Після перегляду відео коротенько законспектуйте в зошит послідовність дій фахівців автосервісу. До наступного заняття повторіть матеріали з теоретичного курсу по темі "Система електрообладнання автомобіля". 

Група 17 Урок виробничого навчання 25.04.2022 Тема "Участь у ремонті вантажних та легкових автомобілів (крім спеціальних), мікроавтобусів, автобусів, причепів, напівпричепів і мотоциклів"

 На сьогоднішньому уроці я хотів би ознайомити вас з методикою проведення розбирально-складальних робіт та технічного обслуговування гальмівної системи автомобіля, а саме: проведення розбирання гальмівної системи та дефектування деталей гальм автомобіля (дискових та барабанних гальм, гальмівних супортів та гальмівних колодок, головного та робочого гальмівних циліндрів, вакуумного підсилювача гальм, та ін.), ремонт та збирання гальмівної системи автомобіля.

  Гальмівним системам приділяють особливу увагу. Вони є об'єктом сертифікаційних випробувань. Гальмівна система належить до тих систем автомобіля, які безпосередньо впливають на безпеку їзди. Однією з основних умов безпеки дорожнього руху є постійний контроль водієм швидкості (крім контролю над напрямком руху). З цієї причини технічний стан вказаної системи в автомобілі, допущеному до руху на дорогах загального користування, не може викликати застережень.

                       

Гальмівна система автомобіля

  Гальмівна система автомобіля повинна створювати на осях коліс гальмівні моменти, які дозволяють в контрольований водієм спосіб зменшити швидкість руху, а також зробити автомобіль нерухомим під час стоянки. Незалежно від її призначення й конструкційного рішення, кожну гальмівну систему можна поділити на гальмівні механізми й механізми управління (які приводять гальма в дію) гальмами. Фрикційні гальмівні механізми створюють гальмівні моменти внаслідок тертя відповідних поверхонь взаємодіючих елементів: одні пов’язані кінематикою з колесами, а інші – з нерухомими елементами шасі. Завданням управляючого механізму є передача й збільшення сили натискання з педалі гальма або важеля (у випадку приведення в дію ручного гальма) до гальмівного механізму.

  Аналіз конструкційних рішень гальмівних систем, які застосовуються в сучасних автомобілях дозволяє стверджувати, що у випадку:

- гальмівних механізмів, широко застосовуються дискові гальма та барабанні гальма. За останні роки, завдяки численним перевагам, дискові гальма все частіше застосовуються також у вантажних автомобілях, автобусах, причепах і напівпричепах.

- механізмів управління гальмами, в легкових автомобілях, позашляховиках і комерційних автомобілях широко застосовуються гідравлічні механізми управління. Натомість, у вантажних автомобілях, автобусах, причепах й напівпричепах поширені пневматичні механізми. У нових моделях вантажних автомобілів та автобусів впроваджені електропневматичні механізми управління, які скорочують час реакції гальм і полегшують взаємодію з антиблокувальними (ABS) й антибуксувальними (ASR) системами.

   ДИСКОВІ ГАЛЬМА

 У дискових гальмах момент тертя виникає внаслідок притискання фрикційних елементів (тобто колодок) до плоскої поверхні диска, який крутиться разом з колесом. Супорт з фрикційними елементами кріпиться до несучих механізмів автомобіля. В гальмах з гідравлічним управлінням колодки притискаються за допомогою розміщеного в супорті гальмівного циліндра (одного або декількох) у вигляді циліндра з поршнем. Умовою для правильної роботи дискового гальма є збереження відповідно малого зазору між фрикційними колодками й диском. 

Враховуючи сильні натиски, швидке зношення накладок й дуже малі розміри зазору, який застосовується, правильна робота дискового гальма без автоматичного регулювання зазору була б неможливою.

  Перетворення поступового руху поршня в переміщення фрикційних накладок відбувається в ексцентриковому механізмі. Для зменшення сили тертя між ексцентриковим кільцем та гніздом зі штовхачем гальмівного супорта застосовуються голчасті роликові підшипники. Сильні одиничні поверхневі натиски суттєво нагрівають дискові гальма і їм необхідне ефективне охолодження. При більшому навантаженні дискових гальм застосовуються так звані вентильовані диски.

Дисковий гальмівний механізм

  БАРАБАННІ ГАЛЬМА

 В барабанних гальмах, гальмівний момент виникає внаслідок тертя внутрішньої поверхні гальмівного барабана, що обертається разом з колесом, об колодки, що не обертаються і розміщені в середині барабану.  Ці колодки притискаються до барабану пружинним елементом, який приводить у дію водій за допомогою відповідного механізму. В момент коли водій перестає натискати на педаль, пружинний елемент перестає тиснути на колодки й пружина відтягує колодки в положення, де вони перестають терти об барабан. Гальмівні колодки мають фрикційні накладки, які характеризуються високим коефіцієнтом тертя й значною стійкістю до стирання. Елементом, який передає гальмівний момент з колодок на несучі елементи автомобіля є гальмівний барабан. В сучасних автомобілях, як правило, застосовуються пристрої для самостійного регулювання зазору між колодками й барабаном.

Барабанний гальмівний механізм, де: 1. опорний щит, 2. колісний циліндр, 3. стягувальна пружина, 4. опорні пластини для гальмівних колодок, 5. фрикційні накладки колодок, 6. гальмівний барабан.

  Основні елементи обох таких механізмів – головний двосекційний гальмівний циліндр, гідравлічні гальмівні циліндри в гальмівних механізмах коліс, тверді та еластичні гальмівні трубопроводи, які з’єднують головний гальмівний циліндр з гальмівними циліндрами.

   Натискання на педаль гальма викликає переміщення поршнів головного гальмівного циліндру, ріст тиску в трубопроводах приводить в дію гальмівні циліндри, які притискають колодки до дисків у дискових гальмах або колодки до барабанів в барабанних гальмах. Після звільнення педалі гальма поршні головного гальмівного циліндра повертаються в початкове положення, тиск в системі спадає, через що зворотні пружини відводять колодки від барабанів (в барабанних гальмах), а еластичні ущільнюючі кільця – фрикційні колодки (в дискових гальмах).

   Стоянкове гальмо служить для утримання автомобіля в нерухомому стані на рівній або похилій поверхні. Воно приводиться в дію водієм вручну (за винятком причепів і напівпричепів) незалежно від робочого гальма й працює без необхідності постійно натискати на важіль.

   В сучасних автомобілях застосовуються наступні типи механізмів управління гальмами:

- механічні,

- гідравлічні,

- пневматичні,

- електропневматичні.

  У деяких автомобілях зустрічаються змішані (гідропневматичні) механізми, які приводять в дію гальма.

  Гідравлічні механізми управління гальмами застосовуються в робочих гальмівних системах легкових автомобілів, легкових позашляховиків, комерційних автомобілів й легких вантажних автомобілів. Сила натиску на педаль передається до гальмівних механізмів за допомогою гальмівної рідини. 

  Пневматичні механізми управління гальмами встановлюються на вантажних автомобілях середньої та великої вантажопідйомності, автобусах, причепах і напівпричепах, тобто, в автомобілях, яким необхідні значні гальмівні сили, що неможливо досягнути за допомогою гідравлічних механізмів, які приводять в дію гальма.

   У пневматичних системах зусилля, з яким водій натискає на педаль гальма, служить для управління стисненим повітрям, яке, поступивши до гальмівних циліндрів виконує функцію, необхідну для притискання фрикційних елементів. Сила, з якою водій натискає на педаль гальма, залежить від твердості пружини в клапані управління, проте сила в пружинних елементах залежить від тиску в системі й розмірів гальмівного циліндра. Таке рішення дозволяє досягати великих гальмівних сил при малому зусиллі водія.

   Пневматичні механізми, які приводять в дію гальма, характеризуються меншою вразливістю до негерметичності й більшою надійністю в роботі. Також існує можливість застосування пневматичної системи високого тиску для приводу допоміжних систем

  Роботу гідравлічної гальмівної системи автомобіля в динаміці можна поспостерігати на прикладі анімаційного  ролика, в якому докладно показано принцип роботи всіх складових частин гальмівної системи.

https://www.youtube.com/watch?v=bMg_j5_AGMg   

     В якості наглядного прикладу, перегляньте відеоматеріал з розбирально-складальних робіт і технічного обслуговування гальмівної системи автомобіля Geely CK у виконанні професійних автослюсарів, працівників автосервісу. В своєму відео докладно показують технологію ремонту гальмівної системи автомобіля загалом та її складових частин. У відеоролику один з них поступово розбираючи дефектує всі деталі стоянкових механічних гальм, проводить огляд барабанного гальмівного механізму, виконує заміну деталей та їх обслуговування. Зверніть увагу на прийоми роботи та інструменти, що використовуються фахівцем.

https://www.youtube.com/watch?v=8j9kn4e2O0M

  Також пропоную переглянути відеоматеріал з розбирально-складальних робіт гальмівної системи з дисковими гальмами у виконанні професійного автослюсаря зі США. В своєму відео він докладно показує технологію розбирання дискового гальмівного механізму автомобіля загалом та його складових частин, заміну деталей та збирання механізму. Зверніть увагу на прийоми роботи та інструменти, що використовуються фахівцем.

https://www.youtube.com/watch?v=B64M6qkvRe4

Важливо дотримуватись вимог безпеки праці при виконанні даних робіт, не забувайте про це.

  Після перегляду відео коротенько законспектуйте в зошит послідовність дій фахівців автосервісу. До наступного заняття повторіть матеріали з теоретичного курсу по темі "Система електропостачання автомобіля". 

Група 17 Урок виробничого навчання 22.04.2022 Тема "Участь у ремонті вантажних та легкових автомобілів (крім спеціальних), мікроавтобусів, автобусів, причепів, напівпричепів і мотоциклів"

 На сьогоднішньому уроці я хотів би ознайомити вас з методикою проведення розбирально-складальних робіт та технічного обслуговування рульового керування автомобіля, а саме: проведення демонтажу рульового керування автомобіля, проведення розбирання деталей рульового керування та їх дефектування (рульової колонки, рульового механізму, рульових тяг та їх опор, рульового підсилювача), ремонт та збирання рульового керування автомобіля.

                   

 Рульове керування призначене для зміни напрямку руху автомобіля. Зазвичай керованими є колеса передньої осі, але це переважно на легкових автомобілях. Іноді для поліпшення керованості та збереження повного контролю автомобіля роблять повнокерованим, тобто керованими є не тільки основні передні колеса — задні також мають можливість відхилятися на певний кут.

  Рульове керування може бути з підсилювачем або без нього, може встановлюватися на поперечині кузова в моторному відсіку або на підрамнику (практично на всіх сучасних автомобілях).

  

Приклад рульового механізму.

1.  Рульове колесо. 
2.  Гайка кріплення рульового колеса. 
3.  Верхній кожух рульової колонки. 
4.  Шестерня рульового редуктора. 
5.  Фланець рульового вала. 
6.  Рульовий вал. 
7.  Труба рульового вала. 
8.  Нижній кожух.
9.  Кульовий шарнір. 
10.  Наконечник рульової тяги. 
11.  Пильовик. 
12.  Рейка рульового редуктора. 
13.  Болт кріплення рульової тяги. 
14.  Стопорна пластина. 
15.  Рульова тяга. 
16.  Поворотний важіль передньої стійки.

   Сідаючи в автомобіль на місце водія, перше, що ви бачите, — це рульове колесо. Обертаючи його в ту чи іншу сторону, ви спрямовуєте автомобіль. 

   Рульова колонка — це, по суті, два вали (рідше один), з’єднані між собою універсальними шарнірами (схожими на карданні). Вона покликана передавати обертання від рульового колеса до рульового механізму. На багатьох нинішніх автомобілях передбачено регулювання кута нахилу рульового колеса і відстані його вильоту. 

 На сучасних легкових автомобілях застосовуються два найпоширеніші типи рульових механізмів: черв’ячний і рейковий. Якщо рульовий механізм черв’ячний, то він складається з глобоїдного черв’яка і кутового сектора, на який встановлено ролик. До кутового сектора приєднаний вал, а на валу закріплена сошка. Переміщення сошки передається на рульову трапецію, яка складається з рульових тяг. Тяги, переміщуючись, повертають колеса в той чи інший бік. Нині автомобілі з черв’ячним рульовим механізмом зустрічаються дедалі рідше. Тепер опишемо рейковий рульовий механізм. Він складається із шестерні і зубчастої рейки. Шестерня сполучена з валом рульової колонки, а рейка через тяги — з поворотними кулаками коліс. 

Рейковий рульовий механізм зайняв місце черв’ячного і ґрунтовно закріпився як найбільш актуальна конструкція, оскільки його переваги говорять самі за себе: керування автомобілем, навіть не обладнаним підсилювачем рульового керування, нескладне, невелика кількість ланок всього рульового механізму, простота монтажу на автомобіль і зведення до мінімуму операцій з обслуговування. 

  Рульовий привод — це набір тяг і шарнірів, що зв’язують і передають рух від рульового механізму до поворотних кулаків керованих коліс.  

  Якщо повернутися до черв’ячного рульового механізму, то в класичній схемі є три тяги — одна центральна і дві бічні, вони з’єднуються через шарніри. Тяги рульового привода в цьому випадку називають рульовою трапецією. Конструкція рульової трапеції в геометричному плані така, що забезпечує поворот керованих коліс на різні кути.

  За умови встановлення рейкового рульового механізму все трохи простіше. До рульової рейки кріпляться кермові тяги з обох боків, які передають рух на поворотні кулаки коліс. Переваги очевидні, адже що менше різних проміжних ланок, то надійніший і точніший увесь механізм.

  Габарити і маса легкових автомобілів будь-яких класів з часом тільки зростають, і застосування рейкового рульового механізму часто замало для забезпечення комфортного керування транспортним засобом. Єдиним правильним інженерним рішенням було впровадження в систему рульового керування підсилювача.

  На сьогодні існують два типи підсилювачів рульового керування:

гідравлічний;

електромеханічний.

  Система з гідравлічним посиленням рульового керування має: насос (з розширювальним бачком); контрольний клапан; виконавчий механізм; власне робочу рідину.

  Насос створює надлишковий тиск робочої рідини в системі. При обертанні рульового колеса контрольний клапан зміщується і відкриває канал у виконавчий механізм для робочої рідини під тиском. У виконавчому механізмі знаходиться поршень, пов’язаний через шток (тягу) з рульовою трапецією. Під тиском робочої рідини поршень переміщується, створюючи додаткове зусилля на рульовому приводі, зменшуючи тим самим зусилля водія для обертання рульового колеса.

  Залежно від того, в який бік обертається кермо, робоча рідина під тиском подається в порожнину над поршнем або під ним.

  Коли рульове колесо стоїть по центру, насос перекачує робочу рідину без навантаження фактично вхолосту. Тільки-но кермо починає повертатися, тиск рідини в системі зростає і досягає максимуму при крайньому (правому або лівому) положенні рульового колеса.

  Гідравлічний привод підсилювача рульового керування «вибагливий»: необхідно регулярно стежити за всіма з’єднаннями, щоб учасно виявити й усунути витік робочої рідини. Крім того, є імовірність засмічення робочої рідини. У разі необхідності зняття рульового механізму виникає потреба в зливі робочої рідини. А при заправці гідропривода свіжою робочою рідиною необхідно виконувати операції з видалення повітря із системи. Зовсім інша річ — електромеханічний підсилювач: немає робочої рідини, патрубків, прокачування та є електродвигун і блок керування, який контролює частоту обертання рульового колеса. Блок керування також відстежує швидкість автомобіля і кути повороту керма. 

  Існує кілька схем установки електродвигуна підсилювача:

на рульовій колонці;

на валу-шестерні рульового механізму;

на рульовому механізмі.

  Численні тести автомобілів з електромеханічним підсилювачем показали, що найліпша схема встановлення електродвигуна — на рульовому механізмі, оскільки цим досягається найліпший зворотний зв’язок рульового керування.

                         

   Роботу рульового керування з гідравлічним та електромеханічним підсилювачем в динаміці можна поспостерігати на прикладі анімаційних  роликів, в яких докладно показано принцип роботи всіх складових частин рульового керування.

https://www.youtube.com/watch?v=fUBAcJqJ5Cc

 https://www.youtube.com/watch?v=svFm1m_R7H8

https://www.youtube.com/watch?v=Fkgp64e-nNQ

 У відеоролику від виробника обладнання для діагностики рульових рейок компанії MSG показано як діагностувати та розбирати рульові механізми сучасних автомобілів. Майстер виконує ремонт рульового механізму автомобіля Ford Fiesta із заміною зношених деталей, поступово розбираючи рульову рейку автомобіля дефектує всі деталі, замінює їх новими або відремонтованими деталями та збирає рейку. Зверніть увагу на прийоми роботи та інструменти, що використовуються фахівцем.

https://www.youtube.com/watch?v=Ck4S64LTEEM

  У наступному відеоролику від виробника обладнання для діагностики рульових рейок компанії MSG показано як діагностувати та розбирати рульові механізми автомобілів Skoda Octavia. Майстер виконує ремонт рульового механізму автомобіля із заміною зношених деталей, поступово розбираючи рульову рейку автомобіля дефектує всі деталі, замінює їх новими або відремонтованими деталями та збирає рейку. Зверніть увагу на прийоми роботи та інструменти, що використовуються фахівцем.

https://www.youtube.com/watch?v=0nHheRTYlfc

Важливо дотримуватись вимог безпеки праці при виконанні даних робіт, не забувайте про це.

  Після перегляду відео коротенько законспектуйте в зошит послідовність дій фахівців автосервісу. До наступного заняття повторіть матеріали з теоретичного курсу по темі "Гальмівна система автомобіля". 

Група 17 Урок виробничого навчання 21.04.2022 Тема "Участь у ремонті вантажних та легкових автомобілів (крім спеціальних), мікроавтобусів, автобусів, причепів, напівпричепів і мотоциклів"

 На сьогоднішньому уроці я хотів би ознайомити вас з методикою проведення розбирально-складальних робіт та технічного обслуговування ходової частини автомобіля, а саме: проведення демонтажу коліс автомобіля, проведення розбирання деталей підвіски та їх дефектування (шарнірів та сайлентблоків підвіски, ступиць та їх підшипників, амортизаторів, пружин, ресор), ремонт та збирання ходової частини автомобіля.

  Колеса автомобіля та всі елементи підвіски автомобіля, які дозволяють передавати крутний момент від трансмісії автомобіля на колеса та забезпечують комфортне та плавне подолання перешкод на дорозі називаються ходовою частиною автомобіля. Підвіска автомобіля — це система механізмів, вузлів та деталей. Складається вона з пружних та напрямних елементів, які амортизують автівку. Підвіска - це частина ходової, та сполучна ланка між шляхом та кузовом автомобіля. 

  Будь-яка підвіска має містити такі елементи:

  направляючі/сполучні (важелі, штанги);

  демпфувальні (амортизатори);

  пружні (пружини, пневматичні подушки, ресори і таке інше).

  Підвіска може бути залежною і незалежною. При використанні залежної підвіски, колеса однієї осі автомобіля пов’язані, тобто при переміщенні правого колеса почне змінювати своє положення і ліве колесо. Якщо ж підвіска незалежна, то кожне колесо приєднано до автомобіля окремо.

  Підвіски також класифікують за кількістю і розташуванням важелів. Так, якщо в конструкції два важелі, то й підвіска називається двоважільною. Якщо важелів більше двох, то підвіска — багатоважільна. Якщо два важелі, наприклад, будуть розташовані упоперек поздовжньої осі автомобіля, то в назві з’явиться додаток: «з поперечним розташуванням важелів». Однак конструкцій безліч, тому важелі можуть розташовуватися і вздовж поздовжньої осі автомобіля, тоді в характеристиках напишуть: «з поздовжнім розташуванням важелів». Якщо не так і не так, а під певним кутом до осі автомобіля, то кажуть, що підвіска з «косими важелями».

Ходова частина автомобіля

  Підвіски класифікуються і за типом застосовуваного демпфувального елемента — амортизатора. Амортизатори можуть бути телескопічними (нагадують вудку «телескоп» або підзорну трубу), як на всіх сучасних автомобілях, або важільними, які нині не знайдеш.

  І остання ознака, за якою підвіски відносять до різних класів, — це тип використовуваного пружного елемента. Це може бути ресора, кручена пружина, торсіон (це стрижень, один кінець якого закріплений і ніяк не рухається на кузові, а другий кінець приєднаний до важеля підвіски), пневматичний елемент (заснований на здатності повітря стискатися) або гідропневматичний елемент (коли повітря виступає дуетом з гідравлічною рідиною).

  На додачу до всього вищесказаного слід зазначити, що підвіски також розрізняють і за керованістю, тобто за ступенем контрольованості стану підвіски: активні, напівактивні та пасивні.

  Примітка

До активних належать підвіски, в яких може регулюватися жорсткість амортизаторів, дорожній просвіт, жорсткість стабілізатора поперечної стійкості. Керування такою підвіскою може бути як повністю автоматичним, так і з можливістю ручного контролю.

Напівактивні — це підвіски, можливості керування якими обмежені корегуванням висоти дорожнього просвіту.

Пасивні (неактивні) — це звичайні підвіски, що відіграють свою роль в чистому вигляді.

  Скажемо про підвіски з електронно-керованими амортизаторами, які здатні змінювати свою жорсткість залежно від дорожніх умов. Ці амортизатори наповнені не звичайною, а спеціальною рідиною, яка під впливом електричного поля може змінювати свою в’язкість. Якщо спрощено уявити принцип дії, то вийде наступне: коли струму немає, автомобіль дуже м’яко проїжджає усіма нерівностями, а після підведення струму ними їхати буде не дуже приємно, однак стане дуже приємно керувати автомобілем на швидкісних трасах і в поворотах.

  Мабуть, одна з найпоширеніших на сьогодні конструкцій підвісок — зі стійкою Макферсона, вона ж «свічка». Вона вирізняється простотою конструкції, дешевизною, ремонтопридатністю (це означає, ремонтувати її буде нескладно) і відносною комфортністю. Так звана амортизаторна стійка зверху кріпиться до кузова і має можливість обертатися в опорі, а знизу — до поворотного кулака. Поворотний кулак своєю чергою приєднаний до нижнього поперечного важеля підвіски, який з’єднаний із кузовом — усе, кільце замкнулося.

   Іноді для надання додаткової жорсткості в конструкцію вводять поздовжню тягу, приєднуючи її до поперечного важеля. На стійці є плече, до якого кріпиться рульова тяга. Так, при керуванні автомобілем обертається вся стійка, повертаючи колесо, не припиняючи стискатися і розтягуватися, долаючи нерівності дорожнього покриття. Але слід звернути увагу і на недоліки одноважільної підвіски (а в описаному вище випадку вона саме одноважільна) — це «клювки» автомобіля при гальмуванні і невелика енергоємність підвіски.

  Будова даної підвіски наведена на рисунку. 

 Щоб позбутися «клювків», поліпшити керованість і підвищити енергоємність, застосовують одну з найстаріших конструкцій підвіски, яка до наших часів дійшла зі значними перетвореннями — підвіску на двох поперечних важелях.

Передня підвіска на двох поперечних важелях з амортизаторною стійкою.

  У цій конструкції є опорний (нижній) і направляючий (верхній) важелі, які кріпляться до поворотного кулака. На опорний важіль встановлена нижня частина амортизаторної стійки або ж окремо пружина і окремо амортизатор. Верхній важіль виконує функцію скеровування руху колеса у вертикальній площині, мінімізуючи його відхилення від вертикалі. Те, як встановлено важелі один щодо одного, має безпосередній вплив на поведінку автомобіля під час його руху. 

  Тут верхній важіль максимально відведений від нижнього важеля вгору. Щоб зменшити вплив зусиль на кузов автомобіля при роботі підвіски, довелося подовжити поворотний кулак. До того ж цей важіль встановлений під певним кутом до горизонтальної осі автомобіля, щоб уникнути горезвісних «клювків». Суть залишається та ж, а зовнішній вигляд, геометричні та кінематичні параметри змінюються.

 Демпфувальні елементи — це елементи підвіски, покликані гасити її коливання під час руху автомобіля. Хоч би яким був пружний елемент підвіски, він має зводити нанівець всі ударні навантаження, що виникають при наїзді колеса на перешкоди на дорозі. Але хоч пружина, хоч повітря в пневмоподушці відразу повернуться в початкове положення, після стиснення або розтискання пружного елемента. Так і в автомобілі: при наїзді автомобіля на яку-небудь перешкоду пружина в підвісці стиснеться, але потім під дією пружних сил почне розтискатися. Оскільки автомобіль має певну масу, то пружина, розпрямляючись, змушена буде долати інерцію автомобіля, що буде виражатися погойдуванням із поступовим загасанням коливань.

  Зважаючи на постійні різноспрямовані переміщення підвіски, таке розгойдування неприпустиме, оскільки в певний момент може настати резонанс, що зрештою просто зруйнує підвіску частково або повністю. Щоб не допустити таких коливань, в конструкцію підвіски залучили ще один елемент — амортизатор.

  Принцип роботи амортизатора простий. У підвісці об’єднали амортизатор із пружиною (або іншим пружним елементом) і отримали добрячий «механізм», в якому один елемент не дозволяє розгойдуватися, а другий сприймає все навантаження.

 Нижче розглянемо демпфувальні елементи підвіски на прикладі телескопічного амортизатора. Найпоширенішими типами демпферів на легкових автомобілях є двотрубні й однотрубні газонаповнені амортизатори.

  Найпростішим і часто використовуваним пружним елементом, що застосовується в конструкції підвіски, є пружина. У найпростішому варіанті використовується циліндрична вита пружина, але через гонку за оптимізацією і поліпшенням ефективності роботи підвіски пружини можуть приймати найрізноманітніші форми. Так, вони можуть бути бочкоподібними, увігнутими, конусоподібними і з перемінним діаметром перерізу витка. Зроблено це для того, щоб характеристика жорсткості пружини стала прогресивною, тобто при збільшенні ступеня стиснення пружного елемента збільшувався і його опір цьому стисканню, причому функція залежності має бути нелінійною і безперервно зростати.

  Ресора — найпростіший і стародавній варіант пружного елемента в підвісках автомобілів. Що може бути простішим: взяти кілька сталевих листів, з’єднати їх разом і підвісити на них елементи підвіски. До того ж ресора має властивість гасіння коливань завдяки тертю між листами. Ресорна підвіска хороша для важких позашляховиків і пікапів, щодо яких не висувають особливих вимог до комфорту пересування, але є високі вимоги до вантажопідйомності.

  Торсіон — тип пружного елемента, який часто застосовується для економії місця. Це стрижень, один кінець якого приєднаний до важеля підвіски, а другий затиснутий за допомогою кронштейна на кузові автомобіля. Коли важіль підвіски переміщується, цей стрижень скручується, виступаючи в ролі пружного елемента. Основна перевага полягає в простоті конструкції. До недоліків можна віднести те, що торсіон для нормальної роботи має бути досить довгим, але через це виникають проблеми з його розміщенням. Якщо торсіон розташований поздовжньо, то він «з’їдає» місце під кузовом або всередині нього, якщо він поперечний — зменшує параметри геометричної прохідності автомобіля.

 

    В якості наглядного прикладу, перегляньте відеоматеріал з розбирально-складальних робіт і технічного обслуговування ходової частини автомобіля Geely CK у виконанні професійних автослюсарів, працівників автосервісу. В своєму відео вони докладно показують технологію діагностування ходової частини автомобіля загалом та складових частин підвіски автомобіля зокрема. У відеоролику один з них поступово оглядаючи підвіску автомобіля дефектує всі деталі, (амортизатори, підшипники, сайлентблоки), показує необхідні точки перевірки та обслуговування. Зверніть увагу на прийоми роботи, що використовуються фахівцем

https://www.youtube.com/watch?v=BtET0aYXumA  

  У наступному відеоролику він виконує ремонт підвіски автомобіля із заміною зношених деталей, поступово розбираючи підвіску автомобіля дефектує всі деталі, (амортизатори, пружини, сайлентблоки, тяги), замінює їх новими та збирає підвіску, (попутно робить технічне обслуговування гальмівних супортів). Зверніть увагу на прийоми роботи та інструменти, що використовуються фахівцем.

https://www.youtube.com/watch?v=oB5vMUSIfow

  Також пропоную переглянути відеоматеріал з розбирально-складальних робіт і технічного обслуговування ходової частини автомобіля Toyota Camry у виконанні професійного автослюсаря зі США. В своєму відео він докладно показує технологію розбирання підвіски автомобіля для заміни амортизатора в зборі з пружиною. Зверніть увагу на прийоми роботи та інструменти, що використовуються фахівцем.

https://www.youtube.com/watch?v=P6a0UCA0a08

Важливо дотримуватись вимог безпеки праці при виконанні даних робіт, не забувайте про це.

  Після перегляду відео коротенько законспектуйте в зошит послідовність дій фахівців автосервісу. До наступного заняття повторіть матеріали з теоретичного курсу по темі "Рульове керування автомобіля". 

Група 12 Урок виробничого навчання 20.04.2022 Тема МД.-5.1.5. "Здійснення дефектування та діагностики деталей електричного та електронного обладнання автомобіля"

 На сьогоднішньому уроці я хотів би ознайомити вас з методикою проведення діагностування та перевірки працездатності датчика тиску палива, діагностувати несправності в роботі електромагнітних, електрогідравлічних та п'єзофорсунок.

 Функціональне призначення системи подачі палива - забезпечення подачі необхідної кількості палива в двигун на всіх робочих режимах. Двигун обладнаний електронною системою управління з розподіленим уприскуванням палива. В системі розподіленого уприскування функції сумішоутворення і дозування подачі паливоповітряної суміші в циліндри двигуна розділені: повітря подається системою повітроподачі, що складається з дросельного вузла і регулятора холостого ходу, а необхідна в кожен момент роботи двигуна кількість палива впорскується форсунками у впускний колектор. Такий спосіб управління дає можливість забезпечувати оптимальний склад горючої суміші в кожен конкретний момент роботи двигуна, що дозволяє отримати максимальну потужність при мінімально можливій витраті палива і за низької токсичності відпрацьованих газів. Керує системою вприскування палива (а також системою запалювання) електронний блок, що безперервно контролює за допомогою відповідних датчиків навантаження двигуна, швидкість руху автомобіля, тепловий стан двигуна, оптимальність процесу згоряння в циліндрах двигуна.

                                                 

                                                     Система паливоподачі автомобіля

 Роботу системи живлення двигуна автомобіля в динаміці можна поспостерігати на прикладі анімаційного  ролика, в якому докладно показано принцип роботи всіх складових частин двигуна внутрішнього згоряння, зокрема і системи живлення.

https://www.youtube.com/watch?v=ZQvfHyfgBtA&t=10s

   

  Виконавчі пристрої та механізми - важлива і невід'ємна частина системи управління двигуном.

Розглянемо основні з них.

  Форсунка - електромагнітний клапан з нормованою продуктивністю. Служить для вприскування обчисленого для даного режиму руху кількості палива.

  Модуль бензонасоса — елемент системи паливоподачі, забезпечує надлишковий тиск у паливній магістралі. Бензонасос призначений для нагнітання палива в паливну рампу. Тиск в паливній рампі підтримується регулятором тиску. 

  Регулятор тиску палива — елемент системи паливоподачі, що забезпечує сталість тиску палива в подавальній магістралі. В деяких системах регулятор тиску палива поєднаний з бензонасосом.

  Упорскування палива може здійснюватися індивідуально для кожного циліндра. Форсунки, під впливом імпульсів напруги, впорскують паливо дозованими порціями у впускний колектор. Частина палива через регулятор тиску надходить назад у бак, який підтримує постійною різницю тиску на форсунках (зазвичай 300 кПа). Іноді в паливну систему вбудовується демпфер для гасіння небажаних пульсацій тиску.

   

  

Паливна електромагнітна форсунка бензинового двигуна

  Діагностувати несправності системи впорскування автомобіля можна або за допомогою діагностичного сканера або за допомогою мотор-тестера Autoscope IV. Аналізуючи форму осцилограми сигналів блоку управління можна виявити можливі неполадки в його роботі. 

   Оцилограми наведено на рисунках нижче.

Осцилограми напруги сигналів управління 4-циліндрового 4-тактного

 з паралельним вприскуванням палива

 

Осцилограми напруги сигналів управління 4-циліндрового 4-тактного

 з попарно-паралельним вприскуванням палива

  Методика підключення мотор-тестера Autoscope IV, роботи з ним та дослідження осцилограм сигналів з датчиків системи впорскування палива докладно описано в статті на сайті https://injectorservice.com.ua/html/fuel_injection_methods.html

  Методика перевірки та очистки паливних форсунок за допомогою спеціального обладнання докладно описано в статті на сайті https://injectorservice.com.ua/injector_clean.php

 Датчик тиску палива в паливній рампі встановлений безпосередньо на ній і працює за тензометричним принципом. Датчик тиску палива необхідний у системі для точного дозування палива. За сигналом датчика контролер визначає поточне значення тиску палива в паливній рампі і вносить відповідні корекції для оптимального режиму роботи двигуна, економії пального та зменшення шкідливих викидів з двигуна в атмосферу і є визначальним фактором для точного дозування палива. 

Датчик тиску палива 

  Тиск палива, яке подається через форсунки і подається у впускний колектор, повинен бути незмінним незалежно від навантаження. Регулятор, який відповідає за тиск палива автомобіля, повинен правильно розраховувати обсяг вхідного палива в системах з її рециркуляцією. Це дозволяє контролювати тиск бензину всередині паливної рейки, а також тиск всередині впускного колектора. Даний прилад допомагає підтримувати різницю тисків. Він підтримує також і тиск палива на форсунці і повітря у впускному колекторі. 

  Коли даний регулятор виходить з ладу, то мотор автомобіля починає втрачати потужність, а двигун працює нерівномірно. Щоб не допускати подібного, слід регулярно перевіряти регулятор тиску. 

 
Регулятор тиску палива

   В якості наглядного прикладу, перегляньте відеоматеріал з розбирально-складальних робіт і технічного обслуговування двигуна автомобіля Lexus LX570 у виконанні професійного моториста Ярослава, працівника автосервісу. В своєму відео він докладно показує технологію діагностування двигуна автомобіля загалом та діагностування паливної системи зокрема. У відеоролику він демонтує елементи системи живлення двигуна автомобіля і, поступово дефектує всі деталі, проводить чистку паливних форсунок та їх обслуговування. Зверніть увагу на прийоми роботи та інструменти, що використовуються фахівцем.

https://www.youtube.com/watch?v=SH7R2ZquiZ4 

  

  В якості наглядного прикладу, перегляньте відеоматеріал з діагностування системи паливоподачі на автомобілі Toyota Avensis Verso 2004 у виконанні професійного діагноста Євгена, працівника автосервісу з міста Львова. В своєму відео він докладно показує технологію діагностування двигуна автомобіля загалом та діагностування паливної системи зокрема. І у висновку було знайдено досить "непростий" дефект паливної системи. Зверніть увагу на прийоми роботи, аналітичний склад розуму діагноста та інструменти, що використовуються фахівцем.

https://www.youtube.com/watch?v=eFBb8WbWkmw&list=PL9JWaflLc13T94m9vxCBeiH1C-Hj4Uzfi&index=3

    Важливо дотримуватись вимог безпеки праці при виконанні даних робіт, не забувайте про це.

  Після перегляду відео коротенько законспектуйте в зошит послідовність дій фахівця автосервісу.